Free Essay

Role and Functions of Law

In: Business and Management

Submitted By IRASKAW
Words 165743
Pages 663
http://www.lawbook.by.ru/theory/Skakun/cont.shtml

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

ЗМІСТ

Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ § 1. Поняття та ознаки юридичної науки § 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки § 3. Юриспруденція як система юридичних наук Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА § 1. Виникнення загальної теорії держави і права § 2. Предмет теорії держави і права § 3. Функції теорії держави і права § 4. Метод теорії держави і права § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ § 1. Основні теорії походження держави § 2. Загальні закономірності виникнення держави § 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави § 2. Поняття і ознаки держави § 3. Сутність держави § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації § 5. Функції держави § 6. Типологія держав § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІ ЛЬСТВА § 1. Громадянське суспільство і держава § 2. Політична система суспільства І держава § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання § 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації § 5. Відносна самостійність держави Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління § 2. Класифікація форм державного устрою § 3. Види форм державного (політичного) режиму Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ § 1. Механізм держави § 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави § 3. Принципи організації та діяльності державного апарату § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату § 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової § 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади § 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування § 8. Професійна і державна служба. § 9. Служба в органах внутрішніх справ Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ § 1. Вищий представницький орган державної влади § 2. Глава держави § 3. Вищий виконавчий орган влади § 4. Представницькі органи влади на місцях § 5. Виконавчі органи влади на місцях § 6. Судові органи влади § 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи § 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу § 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави § 3. Особа і держава
Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ § 1. Поняття і ознаки демократії § 2. Функції і принципи демократії § 3. Форми та інститути демократії § 4. Демократія і самоврядування § 5. Демократія як загальнолюдська цінність § 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин) Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини § 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини § 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина § 4. Система обов'язків людини і громадянина § 5. Система прав дитини § 6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі § 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини § 8. Міжнародний захист прав людини § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ § 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії § 2. Теорія «плюралістичної демократії» § 3. Теорія елітарної демократії § 4. Теорія партисипаторної демократії § 5. Теорія корпоративної демократії § 6. Теорія «комп'ютерної демократії»
Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО § 1. Термін «право» § 2. Походження права § 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві § 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу § 5. Сучасні концепції праворозуміння § 6. Поняття і ознаки права § 7. Сутність права § 8. Принципи права § 9. Функції права § 10. Цінність права § 11. Співвідношення права і закону § 12. Співвідношення національного і міжнародного права § 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ § 1. Поняття і структура правової системи § 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права § 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права § 4. Публічне і приватне право § 5. Галузь права § 6. Інститут і підгалузь права § 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства § 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства § 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами § 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія § 3. Норми-звичаї і норми права § 4. Корпоративні норми і норми права § 5. Поняття і ознаки норми права § 6. Види норм права § 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права § 8. Структура норми права і норми-розпорядження § 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості § 2. Принципи і функції правотворчості § 3. Стадії правотворчого процесу § 4. Види і форми правотворчості держави § 5. Види правотворчості громадянського суспільства § 6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості § 7. Юридичні джерела (форми) права Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР § 1. Правовий акт § 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів § 3. Види нормативно-правових актів § 4. Поняття і ознаки закону § 5. Законодавчий процес § 6. Види законів § 7. Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави § 8. Дія нормативно-правового акта в часі § 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб § 10. Поняття л/дзаконного нормативно-правового акта. §11. Відомчий акт § 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади § 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації § 14. Міжнародний договір Глава 18 ПРАВОВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ § 1. Поняття та ознаки правовідносин § 2. Склад (структура) правовідносин § 3. Передумови виникнення правовідносини § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин § 5. Суб'єкти правовідносин § б. Правосуб'єктність фізичних осіб § 7. Правосуб'єктність юридичних осіб § 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності § 9. Об'єкти правовідносин § 10. Види правовідносин §11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад §12. Презумпції § 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків Глава 19 ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ, НАРОДУ, ДЕРЖАВИ § 1. Правовий статус особи § 2. Правовий статус народу Глава 20 РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права § 2. Поняття і ознаки правозастосування § 3. Основні стадії застосування норм права § 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права § 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права § 6. Види актів застосування норм права § 7. Прогалини в праві і способи їх усунення. Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА § 1. Поняття тлумачення норм права § 2. Способи (методи) тлумачення норм права § 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами § 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту § 5. Акт тлумачення норм права Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки § 3. Склад і види правомірної поведінки § 4. Поняття і ознаки правопорушення § 5. Склад правопорушення § 6. Види правопорушень. Правопорушність § 7. Зловживання правом Глава 23 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності § 2. Принципи і функції юридичної відповідальності § 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права § 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності § 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ Глава 24 ЗАКОННІСТЬ. ПРАВОПОРЯДОК § 1. Поняття законності § 2. Принципи законності § 3. Вимоги законності § 4. Гарантії законності § 5. Поняття правопорядку § 6. Функції та принципи правопорядку § 7. Державна дисципліна Глава 25 ПРАВОСВІДОМІСТЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА § 1. Поняття і структура правосвідомості § 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності § 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації § 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури § 5. Правова культура суспільства § 6. Правова культура особи § 7. Професійна правова культура § 8. Структура правової культури суспільства § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ § 1. Поняття, ознаки І функції правового виховання § 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість § 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч) § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання Глава 27 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ЙОГО МЕХАНІЗМ. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу § 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання § 3, Види, способи і типи правового регулювання § 4. Механізм правового регулювання § 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення § 6. Стадії механізму правового регулювання § 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання § 8. Юридична техніка
Розділ V. ОСНОВНІ ТИПИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ (ЗАГАЛЬНЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО) Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ § 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства. § 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи § 3. Класифікація правових систем світу § 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу § 5. Місце правової системи України Глава 29 РОМАНС-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ § 1. Поняття романо-германського типу правової системи § 2. Формування романо-германського типу правової системи § 3. Система права та її структура § 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права § 5. Делегована правотворчість § 6. Правотворчість суб'єктів федерації § 7. Правовий звичай § 9. Принципи права § 10. Роль судової практики §11. Кодификація
Глава 30 АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І ПРАВОВА СИСТЕМА АНГЛІЇ § 1. Поняття англо-американського типу правової системи § 2. Загальне право Англії § 3. Право справедливості § 4. Судовий прецедент у системі джерела права § 6. Правова доктрина § 7. Принципи права § 8. Система англійського права § 9. Норма права §10. Дія прецедентно'! норми в часі та просторі § 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту § 12. Делегована правотворчість Англії § 13. Юридична термінологія країн загального права § 14. Судова система Англії Частина II ПРАВОВА СИСТЕМА США § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи США § 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською) § 3. Судова система США Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ § 1. Своєрідність правової системи Шотландії § 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії § 3. Основні риси правової системи Канади § 4. Особливості правової системи Австралії § 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Поняття змішаного типу правової системи § 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем § 3. Джерела (форми) права скандинавських країн § 4. Система права. Кодифікація § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії Частина II ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем § 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки Глава 32 РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ Частина І РЕЛІГІЙНО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 1.1. МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи § 2. Поняття мусульманського права § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права § 4. Джерела мусульманського права § 5. Система мусульманського права та її структура § 6. Норма мусульманського права § 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика § 8. Мусульмансько-правова доктрина § 9. Принципи права § 10. Правовий звичай § 12. Особливості судової системи 1.2. ІНДУСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття індуського права § 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування § 3. Джерела права § 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права § 5. Система права. Норма права § 6. Кодифікація 2.2. ЯПОНСЬКЕ ПРАВО § 1. Поняття японського права і особливості його формування § 2. Джерела права сучасної Японії § 3. Система права сучасної Японії § 4. Закон. Кодифікація Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем § 2. Основні риси звичаєвого права § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару

Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ

§ 1. Поняття та ознаки юридичної науки

Юриспруденція, або правознавство — спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство — це наука про суспільство взагалі, то правознавство — система знань у галузі права і держави. Термін «правознавство» тотожний терміну «юриспруденція».
Термін «юриспруденція» виник у Стародавньому Римі наприкінці IV — на початку III століття до н.е. (лат. jurisprudentia — знання права) і зараз вживається у значеннях:
- науки про право і державу, тобто юридичної науки, інакше — теоретичної діяльності у галузі права;
- професійної практичної діяльності юриста (суддя, прокурор, слідчий, нотаріус, адвокат тощо).
Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування-цержави і права в їх структурній багатоманітності.
Основні риси (ознаки) юридичної науки:
1. Суспільна наука, що має прикладний характер. Вона покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робітників необхідними даними про видання і застосування законів.
2. Наука, що має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки. Юриспруденцію деякою мірою можна порівняти з медичною наукою, яка також поєднує теоретичну і прикладну (практичну) спрямованість. Юрист, як і лікар, має справу зі здоров'ям і життям. Діяльність юриста стосується «здоров'я» суспільства у цілому, духовного життя людини. Юрист проводить профілактичну роботу, «лікує» пороки у суспільному житті, духовному світі людини.

>>>4>>>
У цьому полягає гуманістична спрямованість професій юриста і лікаря, які виникли за стародавніх часів.
3. Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення.
Вона досліджує питання, пов'язані зі спроможністю відображати об'єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у процесі створення і застосування законів (вивчення обставин юридичної справи, тлумачення законів і т. і.). Так, скажімо, одна із юридичних дисциплін — криміналістика[1] присвячена специфічним питанням людського мислення, застосуванню багатьох спеціальних знань при розслідуванні злочинів.
Отже, юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основних галузей людських знань — суспільних наук, природничих наук, наук про мислення.
Головне призначення теоретичної юриспруденції (юридичної науки) — бути науковим орієнтиром для практики державного і правового будівництва на підґрунті пізнання і усвідомлення відповідних суспільних процесів та явищ. Юридична наука в сучасній Україні ґрунтується на досягненнях і досвіді вітчизняної юриспруденції та юриспруденції інших країн, на ідеях і цінностях прав і свобод людини, панування права і соціально-правової державності.

§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки

Поняття юридичної науки можна розкрити через розуміння об'єктів, предмета, методу і функцій. Під об'єктами маються на увазі конкретні сфери (сторони) об'єктивної дійсності, під предметом науки — певний зріз (частина) об'єкта пізнання.
Об'єктами юридичної науки є держава і право — фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення.
Вихідним для визначення поняття юриспруденції є право, що включає у себе правове поняття держави. Держава і право пізнаються і досліджуються як складові моменти єдиного об'єкта юридичної науки. В основу їх вивчення покладено один прин- >>>5>>> цип і критерій юридичності, що конкретизується в окремих сферах і напрямках юридичного пізнання держави і права. Ця конкретизація присутня в усіх окремих визначеннях і характеристиках держави і права, у системі понять юридичної науки в цілому та окремих юридичних наук.
Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності.
Якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юридичної дійсності.
Метод юриспруденції являє собою засіб юридичного пізнання, створення та організації юридичного знання. За допомогою юридичного методу предмет юриспруденції конкретизується і оформлюється у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) як єдину систему знань про державу і право, висловлену в поняттях.
Основний метод юридичної науки — філософська діалектика (матеріалістична та ідеалістична).
Функції юридичної науки — основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання:
— онтологічна (пізнавальна) -- вивчення фундаментальних якостей матерії права, найзагальніших сутнісних явищ і процесів у державному житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;
— евристична — пізнання нового в державно-правовому житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;
— прогностична — передбачення розвитку державно-правових процесів;
— практично-організаційна — обслуговування практики;
— методологічна -— дослідження і розробка засобів вивчення правової дійсності;
— ідеологічна — вплив на розвиток правової культури суспільства і людини;
— політична — допомога у формуванні державно-правової політики, роз'ясненні політичних і законодавчих рішень. >>>6>>>

§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук

У системі суспільних наук юридична наука (правознавство) виступає як єдина галузь знань, предметом вивчення якої є держава і право. Ця галузь знань є системою взаємозалежних юридичних наук, яка за сферами прояву може бути диференційована на цикли наук:
— теоретично-історичні (теорія держави і права, історія держави і права та ін.);
- державознавчі (державне право, адміністративне право та ін.);
- цивілістичні (цивільне право, цивільний процес, господарський процес, сімейне право та ін.);
— криміналістичні (кримінальне право, кримінальний- процес, виправно-трудове право та ін.).
Окреме місце посідають науки, які вивчають такі, що реалізують право, відносини між державами — міжнародне право (приватне і публічне), а також науки, що вивчають державу і право інших країн.
Кожна з зазначених наук є юридичною, має свої предмет і методи вивчення. Разом вони входять до поняття «юридична наука». Якщо предмет юридичної науки в цілому — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і виразу, то предмет кожної окремої юридичної науки як складової предмета юридичної науки в цілому — це один з аспектів поняття права, якась певна сторона юридичної дійсності. Відтак, юридична наука (правознавство) — єдина і водночас диференційована наука.
Держава і право у своєму розвитку впливають на юридичну науку, яка постійно збагачується. З'являються нові або ускладнюються існуючі правові інститути і явища (іпотека, застава, траст, приватизація, комерціалізація тощо). Виникають нові суб'єкти права (банки, акціонерні товариства, комерційні структури тощо). Розширюються сфери цивільного обороту. Зростають права громадян. Усе це стимулює появу на дереві юридичного знання нових наукових напрямків.
У розвитку юридичного знання момент новизни тісно пов'язаний із моментом спадкоємності. Нова форма в юриспруденції >>>7>>> змінює застарілу. Одночасно утримуються і сприймаються практично і науково значущі результати, які набувають нових властивостей на вищому витку розвитку.
Науково-технічний прогрес, спеціалізація наукового знання, зміна тих чи інших суспільних процесів покликали до життя космічне, атомне, комп 'ютерне право. Несприятливе становище з охороною довкілля змусило наукове співтовариство зайнятися розробкою екологічного (природоохоронного) права. Соціально-економічні зміни в суспільстві, пов'язані з розвитком ринкових відносин, призвели до виділення підприємницького (комерційного), податкового, банківського, біржового права.
Юридичну науку як систему юридичних наук можна представити через структуру — внутрішній поділ на основні групи (види) наук, що знаходяться у взаємному зв'язку:
1) теоретико-історичні (теорія держави і права, історія держави і права — загальна і вітчизняна, історія учень про державу і право);
2) галузеві (державне право, цивільне право, кримінальне право, трудове право, сімейне право, адміністративне право, фінансове право, екологічне право, комерційне право та ін.) і міжгалузеві (кримінологія, прокурорський нагляд, організація правосуддя);
3) спеціальні прикладні (криміналістика, судова медицина, судова психологія, судова бухгалтерія та ін.). Прикладні науки є комплексними. Для вирішення правових питань вони використовують положення і висновки як юридичних, так і неюридич-них наук (фізики, хімії, загальної теорії статистики, медицини та ін.);
4) науки, що вивчають публічне і приватне міжнародне право, конституційне право інших країн та ін.
У складі правознавства історично першими виникли галузеві науки. Теоретико-історичні науки стали результатом вивчення закономірностей правової дійсності, теоретичним узагальненням державно-правових знань, здобутих протягом історії.
У наші дні використовуються результати багатовікових досягнень у царині пізнання права, закону, держави. Правознавство перебуває в стані підйому, що пов'язано з об'єктивними умовами — переходом до ринкових відносин, суверенізацією України, формуванням нового мислення, концептуальною основою якого є права людини. >>>8>>>

[pic]
[1] Криміналістика (від лат. criminalis — стосується злочину, обвинувачення) — наука про тактику, методику розкриття і розслідування злочинів і застосування науково-технічних засобів у боротьбі з ними.

Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА

§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права

Як виникла теорія держави і права? Вже підкреслювалося, що спочатку з'явилися галузеві науки. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більш поглиблювалася їх диференціація, тим більшою була потреба у зустрічному процесі — об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності, їх вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (істо-рико-теоретичних) наук.
Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській правовій думці. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі та Росії теорія держави і права склалася в XVIII -XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права.
Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще у XVII ст. Одним із перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г. Гунніуса, видана в 1675 р. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецько-го, Г. Чичеріна та інших (XIX — початок XX ст.).
Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета і єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші — тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало увесь зміст правознавства в єдності і системі, в його основних і загальних засадах. >>>9>>>
Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук. У 70— 80-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни — загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.
Попередницею загальної теорії держави і права була також філософія права, яка ґрунтувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий обіг, були Гуґо (1798), Ґеґель (1820), Остин (1832). Певний поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо узгодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф. Шеллінгом (1803).
Термін «теорія права» замість «філософії права» був введений А. Меркелем у 70-х роках XIX ст., причому не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії природного права, що була покладена до основи філософії права), а у значенні чинної системи правових норм. У такий спосіб на основі енциклопедії права і філософії права поступово сформувалася загальна теорія права, яка охоплює як філософське осмислення правової дійсності, так і найзагальніші уявлення про систему юридичних наук.
На початку XX ст. при вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) перейшли від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Спеціалісти в галузіі теорії права у Західній Європі Г.Кельзен і Л.Дюгі заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розробку загальних проблем для різноманітних правових систем: природа права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою.
У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безслідно.
У 60-ті роки XX ст. почалося відродження теорії держави і права на базі розвитку нових галузей — інформатики, кібернетики, деонтичної логіки, соціології права та ін. Нині теорія держави і права є міждисциплінарною наукою. Вона використовує >>>10>>> досягнення як галузевих юридичних наук, так й інших суспільних наук. При цьому виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, об'єднує результати їх досліджень з елементами філософії права.

§ 2. Предмет теорії держави і права

Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.
Як і будь-яка інша наука, теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки (або навчальної дисципліни) -це коло питань, які вона вивчає (відповідає на питання «що?»). Метод науки (або навчальної дисципліни) — це засіб або сукупність засобів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на питання «як?»).
Предмет теорії держави і права — об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.
Основні ознаки теорії держави і права:
1. Вивчає державу і право (або: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням тому є категорії -загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави, функція держави, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання тощо.
2. Осягає не усе, а основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права, їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково властиві різноманітним державам і їх правовим системам. Наприклад, «людина — право — держава» є закономірний системоутворюючий зв'язок, без якого неможливе законодавче закріплення і державне забезпечення прав і свобод людини. Такі основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і права, їх сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності та правопорядку та ін. Пізнання закономірностей — це пізнання законів взаємозв'язку явищ.
3. Грунтується на єдності та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право — різні соціальні явища, що орга- >>>11>>> нічно пов'язані між собою, обумовлюють одне одного, знаходяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проникнення.
Уся побудова держави та її діяльність регламентуються правовими нормами, а правові норми видаються і забезпечуються державою. Держава немислима без права як засобу вирішення державних завдань і виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права держава здобуває своє юридичне оформлення, її діяльність здійснюється тільки на підґрунті правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що закріплюють структуру держави, систему її органів, їх завдання, компетенцію, форми діяльності.
Природне право, ідеї свободи і справедливості обумовлюються не державою і не нею даруються. Проте норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне становище людини, містять різні нормативні розпорядження, що формулюються правотворчими органами держави. Правозастосовними органами вони виконуються, а правоохоронними органами охороняються від порушень. Не можна пізнати право і державу, досліджуючи їх ізольовано або протиставляючи одне одній.
При науковому вивченні та викладі курсу теорії держави і права цілком прийнятним є відносний поділ теорії держави і теорії права для розуміння специфіки кожної із них.
Таким чином, теорія держави і права є:
— суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;
— юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;
— загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.
Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.

§ 3. Функції теорії держави і права

Функції теорії держави і права — основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, виконувані в суспільстві з метою його прогресивного перетворення. >>>12>>>
1. Онтологічна (онтологія — поняття існуючого) — виражається в пізнанні та поясненні явиш і процесів державного і правового життя суспільства. Теорія держави і права не лише вивчає в узагальненій формі державно-правову систему, а й пояснює об'єктивні процеси її розвитку, з'ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів, визначає їх зміст і сутність.
2. Евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) -виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, так і в з'ясовуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права («нарощення» знань).
3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє») подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. Наприклад, визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства і практики його застосування. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою.
4. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права.
5. Ідеологічна — полягає у розроб